Чому завжди думаємо про те, щоб «зловити дно», ще й самі для себе визначаємо якусь психологічну ціну для купівлі, ніби якщо ціна дійде до цієї позначки — це вже «залізне дно» чи «діамантове дно».

Купувати зараз — хіба це не краще, ніж заходити на максимумах по сто тисяч чи на піках по сто двадцять тисяч?
Купити трохи зараз — хіба це не означає, що залишаться ще «патрони» для входу у ключових точках, і водночас не пропустиш потенційні можливості?
Кожного разу, коли ринок падає або йде у бічний рух — заходиш у позицію, хіба це не теж саме «зловити дно»? Ринок хаотичний і безпорядковий, у крипті немає фундаменталу — просто дивишся на графік, закриваєш очі й заходиш, от і все.