Вітаю всіх. Якщо у попередньому дописі йшлося про "чому", то цього разу я хочу з точки зору досвідченого технічного фахівця, який працює на передовій, розповісти історію про те, як перетворити цю ідею у реальність.

У 2018 році ми вперше заявили у білій книзі про намір створити блокчейн, який буде "і конфіденційним, і піддається аудиту", і реакція галузі була майже одностайною: "Ви зійшли з розуму". Аргументи були переконливі — конфіденційність означає приховування, а відповідність вимогам передбачає прозорість. Як ці дві речі можуть існувати разом?

Але ми, команда з досвідом у криптографії та традиційних фінансах, наполегливо прагнули кинути виклик цьому, здавалося б, нерозв'язному протиріччю. Ці шість років — це по суті низка технічних битв.

**Початковий етап: закласти міцний фундамент для конфіденційності**

Ми не шукали легких шляхів, не копіювали готові механізми консенсусу. Традиційний механізм доказу частки (PoS) ми застосували до потреб конфіденційності, але це було проблематично — ідентифікація валідатора могла легко розкриватися, що робило його ціллю для атак. Тому ми самі розробили консенсус Segregated Byzantine Agreement, основна ідея якого — введення "сліпих" голосувань, своєрідної лотереї.

Простими словами: хто створює блок, хто підтверджує транзакції — цей процес вибору є зашифрованим і випадковим. У мережі ніхто не знає, чи обрано його, що з самого початку захищає його особистість.

**Етап розвитку: навчити смарт-контракти "мовчати"**

Лише конфіденційність транзакцій недостатньо, потрібно приховати й логіку роботи контрактів. Ми розробили модель транзакцій Phoenix і віртуальну машину Piecrust для вирішення цієї задачі. Тепер розробники можуть писати "конфіденційні смарт-контракти" — не лише шифрувати процес переказу, а й весь процес виконання контракту та зміни стану — все у зашифрованому вигляді. Тільки уповноважені учасники можуть побачити, що саме відбувається.