Батьки й діти — у цьому житті обов’язково відбудеться велика битва.\nЯкщо діти виграють — вся сім’я в гармонії.\nЯкщо виграють батьки — діти помирають. Це реальність.\n\nПрийми атаку дитини,\nспокійно чекати, коли дитина духовно завершить змагання з батьком,\nі з радістю схилить голову й визнає поразку,\nзробивши себе трампліном для дитини.\nВершина пізнання\n\nКоли ти більше не потребуєш нікого для спасіння,\nти стаєш цілісним.\nКоли ти більше не потребуєш спасати нікого,\nти стаєш вільним.\n\nДуховне вбивство батька\nозначає відмову від поклоніння авторитетам,\nлюдина йде до незалежності,\nреалізуючи свою духовність.\n\nДуховне вбивство матері\nговорить про відмову від симбіозу,\nне прагнути до спільного існування,\nне брати на себе материнські завдання й карму,\nу серці немає провини.\n\nЗавершивши ці два духовні підвищення,\nзалишається лише легкий, впевнений у собі я.\nУ всіх стосунках і поза ними,\nлюдина стоїть між небом і землею,\nсамотня й холодна,\nале водночас могутня й сильна,\nпротяжна й велична.
Переглянути оригінал
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
Батьки й діти — у цьому житті обов’язково відбудеться велика битва.\nЯкщо діти виграють — вся сім’я в гармонії.\nЯкщо виграють батьки — діти помирають. Це реальність.\n\nПрийми атаку дитини,\nспокійно чекати, коли дитина духовно завершить змагання з батьком,\nі з радістю схилить голову й визнає поразку,\nзробивши себе трампліном для дитини.\nВершина пізнання\n\nКоли ти більше не потребуєш нікого для спасіння,\nти стаєш цілісним.\nКоли ти більше не потребуєш спасати нікого,\nти стаєш вільним.\n\nДуховне вбивство батька\nозначає відмову від поклоніння авторитетам,\nлюдина йде до незалежності,\nреалізуючи свою духовність.\n\nДуховне вбивство матері\nговорить про відмову від симбіозу,\nне прагнути до спільного існування,\nне брати на себе материнські завдання й карму,\nу серці немає провини.\n\nЗавершивши ці два духовні підвищення,\nзалишається лише легкий, впевнений у собі я.\nУ всіх стосунках і поза ними,\nлюдина стоїть між небом і землею,\nсамотня й холодна,\nале водночас могутня й сильна,\nпротяжна й велична.