Перспектива підвищення фіксованого податку у Франції, який встановлено на рівні 30% з 2018 року, знову з'явилася в обговореннях навколо фінансового бюджету на 2026 рік. Хоча жодне рішення ще не ухвалено, чиновники з Беркi вивчають сценарії, які передбачають підвищення ставки до 33% або навіть 36%. Цей крок відбувається на фоні постійних структурних дефіцитів та зростаючого тиску на уряд щодо генерування додаткових доходів.
Цільові доходи та фінансовий тиск
Згідно з внутрішніми оцінками, кожен відсотковий пункт збільшення плоского податку може забезпечити близько 240 мільйонів євро додаткового доходу. Зростання до 33% може принести приблизно 720 мільйонів євро, тоді як ставка 36% може забезпечити до 1,44 мільярда євро щорічно. Такі доходи вважаються критично важливими для стримування державного дефіциту, який, за прогнозами, досягне 4,7% ВВП у 2026 році.
Політичні та економічні поділи
Плоский податок, або PFU, став визначальною рисою фіскальної політики Макрона, символізуючи проінвестиційний і спрощений підхід до оподаткування. Повторний розгляд цього питання зараз викликає напруженість серед більшості. Деякі законодавці попереджають, що підвищення ставки ризикує підривом центральної опори макронізму, в той час як інші стверджують, що коригування є необхідним для виконання бюджетних вимог.
Ділові кола, включаючи представників AFEP, застерігають, що така міра може призвести до фіскального шоку. Вони попереджають про потенційні наслідки для конкурентоспроможності, інвестицій та створення робочих місць, навіть коли прихильники стверджують, що податкове навантаження на заощадження у Франції все ще залишиться нижчим, ніж у багатьох інших європейських країнах.
Ширше оподаткування в фокусі
Дебати про плоский податок також є частиною ширшої переоцінки оподаткування капіталу. Альтернативи, такі як так званий «податок Зукмана» — 2% збір з багатства понад €100 мільйонів — залишаються на обговоренні, незважаючи на його відхилення Сенатом. Пропозиції щодо скорочення певних податкових лазівок, включаючи винятки за схемою LODEOM в заморських територіях, також розглядаються.
Прем'єр-міністр Себастьян Лекорню виключив можливість повторного запровадження податку на багатство (ISF), наголосивши, що фіскальна консолідація повинна продовжуватися без повернення до цього політично чутливого заходу. У цьому контексті коригування фіксованого податку розглядається як можливий компроміс — менш вибуховий, ніж відновлення ISF, але все ще політично та економічно заряджений.
Наслідки для інвесторів та заощаджувачів
Для фізичних осіб підвищення фіксованого податку безпосередньо зменшить чистий дохід від багатьох інвестицій, включаючи криптовалютні активи, які не захищені в податкових пільгових рахунках. Така зміна може спонукати деяких заощаджувачів перейти до прогресивної шкали доходів або прискорити стратегії оптимізації податків. Отже, уряд стикається з делікатним завданням балансування своїх фіскальних потреб із ризиком ерозії довіри інвесторів.
Переглянути оригінал
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
Франція розглядає підвищення фіксованого податку в переговорах щодо бюджету 2026 року
Перспектива підвищення фіксованого податку у Франції, який встановлено на рівні 30% з 2018 року, знову з'явилася в обговореннях навколо фінансового бюджету на 2026 рік. Хоча жодне рішення ще не ухвалено, чиновники з Беркi вивчають сценарії, які передбачають підвищення ставки до 33% або навіть 36%. Цей крок відбувається на фоні постійних структурних дефіцитів та зростаючого тиску на уряд щодо генерування додаткових доходів.
Цільові доходи та фінансовий тиск
Згідно з внутрішніми оцінками, кожен відсотковий пункт збільшення плоского податку може забезпечити близько 240 мільйонів євро додаткового доходу. Зростання до 33% може принести приблизно 720 мільйонів євро, тоді як ставка 36% може забезпечити до 1,44 мільярда євро щорічно. Такі доходи вважаються критично важливими для стримування державного дефіциту, який, за прогнозами, досягне 4,7% ВВП у 2026 році.
Політичні та економічні поділи
Плоский податок, або PFU, став визначальною рисою фіскальної політики Макрона, символізуючи проінвестиційний і спрощений підхід до оподаткування. Повторний розгляд цього питання зараз викликає напруженість серед більшості. Деякі законодавці попереджають, що підвищення ставки ризикує підривом центральної опори макронізму, в той час як інші стверджують, що коригування є необхідним для виконання бюджетних вимог.
Ділові кола, включаючи представників AFEP, застерігають, що така міра може призвести до фіскального шоку. Вони попереджають про потенційні наслідки для конкурентоспроможності, інвестицій та створення робочих місць, навіть коли прихильники стверджують, що податкове навантаження на заощадження у Франції все ще залишиться нижчим, ніж у багатьох інших європейських країнах.
Ширше оподаткування в фокусі
Дебати про плоский податок також є частиною ширшої переоцінки оподаткування капіталу. Альтернативи, такі як так званий «податок Зукмана» — 2% збір з багатства понад €100 мільйонів — залишаються на обговоренні, незважаючи на його відхилення Сенатом. Пропозиції щодо скорочення певних податкових лазівок, включаючи винятки за схемою LODEOM в заморських територіях, також розглядаються.
Прем'єр-міністр Себастьян Лекорню виключив можливість повторного запровадження податку на багатство (ISF), наголосивши, що фіскальна консолідація повинна продовжуватися без повернення до цього політично чутливого заходу. У цьому контексті коригування фіксованого податку розглядається як можливий компроміс — менш вибуховий, ніж відновлення ISF, але все ще політично та економічно заряджений.
Наслідки для інвесторів та заощаджувачів
Для фізичних осіб підвищення фіксованого податку безпосередньо зменшить чистий дохід від багатьох інвестицій, включаючи криптовалютні активи, які не захищені в податкових пільгових рахунках. Така зміна може спонукати деяких заощаджувачів перейти до прогресивної шкали доходів або прискорити стратегії оптимізації податків. Отже, уряд стикається з делікатним завданням балансування своїх фіскальних потреб із ризиком ерозії довіри інвесторів.